file_name stringlengths 12 12 | text stringlengths 2 205 |
|---|---|
utt_0204.wav | донька схопила ланцюг і вони стали цягти разом |
utt_0205.wav | у запалі мати ліктем зіштовхнула глиняний горщик із камінної полички |
utt_0206.wav | вони безпорадно дивилися як він падав на землю |
utt_0207.wav | глухий звук пробігся кімнатами маєтку через мить |
utt_0208.wav | хтось почав голосно хрюкати у вхідній двері |
utt_0209.wav | ці удари пролунали для них як попередження |
utt_0210.wav | ми знаємо, що ви там |
utt_0211.wav | мати з донькою стали цягнути ланцюг більш енергійно |
utt_0212.wav | камінь під вугіллям повирохнувся рівно на стільки |
utt_0213.wav | мати посвітила ліхтариком на дерев'яну тропину |
utt_0214.wav | стук і до двері продовжувався |
utt_0215.wav | пани з мамою направлялися в коридор |
utt_0216.wav | і нарешті побачили тата, який вжав із двома пляшками в руках |
utt_0217.wav | замість корків у них були мокрі ганчірки |
utt_0218.wav | раніше в лізі дівчинка бачила, як її батько підпилив одну із таких пляшок |
utt_0219.wav | а потім кинув її на сухе дерево, яким митця госпалахнула |
utt_0220.wav | незнайомці стукали у вхідні двері |
utt_0221.wav | на їхні боти в петлі, на яких ці три кріпилися по-другу відходили від стіни |
utt_0222.wav | а чотири з суфи, що закривали двері з кожним стуком, ставали дедалі вразливішими |
utt_0223.wav | в одну мить вони зрозуміли, що цієї перешкоди не вистачить, щоб довго стримувати злодіїв |
utt_0224.wav | тата подивився на них |
utt_0225.wav | часу на процедуру більше не було |
utt_0226.wav | тому недовго думаючи, кивнув їм і водночас поставив одну з пляшок |
utt_0227.wav | але лише для того, щоб дістати з кишені запальничку |
utt_0228.wav | коли кричущі ціні переступили поріг, останній погляд тата був спрямований на неї та маму |
utt_0229.wav | не наче обіймаючи їх |
utt_0230.wav | у ці кілька хвилин стільки любові, співчуття та жалю було в очах батька |
utt_0231.wav | що солодкий біль цього прощання назавжди залишиться в їхній пам'яті |
utt_0232.wav | запалюючи вогоню, батько, здавалося, легко посміхнувся лише для них двох |
utt_0233.wav | тоді він кинув пляшку і сник, разом із стіннями у вогні |
utt_0234.wav | дівчинка більше нічого не бачила, тому що мати штовхнула її в отвір під каміном |
utt_0235.wav | а потім пішла за нею, тримаючи ланцюг у руці |
utt_0236.wav | вони спускалися по дерев'яних сходах на шаленій швидкості, кілька разів, ледве не впавши |
utt_0237.wav | згори й долину в приглушених у рік новох виглядів |
utt_0238.wav | незрозумілі крики медушня |
utt_0239.wav | біля підніжжя сходів у сирому підвалі мати відпустила залізний ланцюг, щоб механізм замкнув кам'яну плиту над ними |
utt_0240.wav | але щось заклинило, і широка щілина залишилася відкритою |
utt_0241.wav | мама намагалася щось із цим зробити, цягнула й смикала марно |
utt_0242.wav | у разі нападу родина мала б знайти прихисток внизу, поки будинок горить надголовою |
utt_0243.wav | тоді, можливо, чужинці злякалися б та втекли, або ж захинули у вогні |
utt_0244.wav | план полягав у тому, що коли на дворі стане тихо, вони з мамою і татом віджинять кам'яний люк і повернуться на поверхню |
utt_0245.wav | але щось пішло не так |
utt_0246.wav | по-перше, тата не було з ними, а потім ще й клята плита не закрилася повністю |
utt_0247.wav | тим часом все на горі палало |
utt_0248.wav | дим уже заповзав крізь щілину, щоб викорити їх |
utt_0249.wav | і в тому тісному підвалі не було виходу |
utt_0250.wav | мати подягла її у найдальший куточок тієї катакомби |
utt_0251.wav | за кілька метрів від них у холодній землі під кипарисом був погований адо |
utt_0252.wav | бідний адо, меланхолійний адо |
utt_0253.wav | треба було забрати його із собою, але тепер навіть вони не могли втекти |
utt_0254.wav | мама зняла з її плечей кофту |
utt_0255.wav | усе добре? запитала вона |
utt_0256.wav | маленька дівчинка притиснула до яїх |
utt_0257.wav | маленька дівчинка притиснула до грудей одного кухоньчар'яну ляльку |
utt_0258.wav | її затримтіла, але все одно кивнула |
utt_0259.wav | тепер послухай мене, продовжила вона |
utt_0260.wav | зараз тобі доведеться бути дуже сміливою |
utt_0261.wav | мамо, я боюся, я не можу дихати, сказала вона, кашлюючи |
utt_0262.wav | ходімо звідси, будь ласка |
utt_0263.wav | якщо ми вийдемо злочином |
utt_0264.wav | ти цього хочеш? сказала вона стокером |
utt_0265.wav | ми багато чим пожертвували, щоб цього не сталося |
utt_0266.wav | а тепер мусимо статися |
utt_0267.wav | дівчинка підняла очі до стелі підвалу |
utt_0268.wav | за кілька метрів інші всі намагалися подолати полум'я, щоб піти захопити їх |
utt_0269.wav | я дотримувалася всіх правил |
utt_0270.wav | захищалася вона схлипаючи |
utt_0271.wav | я знаю, люба заспокоювала її мати, поглажуючи по щоках |
utt_0272.wav | над ними цим голосів стогнав у вогні, як поранений велетень |
utt_0273.wav | і здріжджене у плечі, і з пісковику тепер клопочився більш густий чорний див |
utt_0274.wav | у нас залишилося небагато часу сказала мама |
utt_0275.wav | у нас ще є спосіб вийти звідси |
utt_0276.wav | тоді вона полізла у кишеню і щось дістала |
utt_0277.wav | секретним предметом, який мама сховала від дата |
utt_0278.wav | по одному ковтку коженій вона дістала пробку і подала донці |
utt_0279.wav | що це? не питай, пий |
utt_0280.wav | і що станеться потім? злякано запитала вона |
utt_0281.wav | мама посміхнулася їй |
utt_0282.wav | ми заснемо, а коли прокинемося, вже все буде скінчено |
utt_0283.wav | нічого собі, поворот подій |
utt_0284.wav | але вона їй не повірила |
utt_0285.wav | чому у процедурі не було води забуття? |
utt_0286.wav | чому дата нічого про це не знав? |
utt_0287.wav | мати схопила її за руки, подрясла |
utt_0289.wav | дівчинка в той момент не зрозуміла необхідності перелічувати |
utt_0291.wav | якщо незнайомець покличе тебе на ім'я втікай |
utt_0292.wav | повільно повторила вона |
utt_0294.wav | позапочинаючи розриватися від сліз |
utt_0296.wav | відразу почала виправдовуватися вона, згадуючи, як все починалося цієї ночі |
utt_0297.wav | тон мами знову став м'якшим |
utt_0298.wav | ану ж, незнайомці це небезпека |
utt_0299.wav | серйозно, проговорила мати |
utt_0300.wav | тоді піднесла пляшечку до губ і зробила маленький ковток |
utt_0301.wav | знову подала донці |
utt_0302.wav | я люблю тебе, сонечко |
utt_0303.wav | я теж люблю тебе, мамо |
utt_0304.wav | дівчинка подивилася на свою матір, яка спостерігала за нею |
utt_0305.wav | тоді вона подивилася на пляшечку в її руці |
utt_0306.wav | донька узяла її і більше не вагалась |
utt_0307.wav | проковтнула те, що залишилося |
Subsets and Splits
No community queries yet
The top public SQL queries from the community will appear here once available.